Думки при каві
Думки при каві (12)
Новий рік завжди несе зміни. Тільки хто вигадав, що все змінюється на краще ?.. Мабуть, якийсь завзятий оптиміст. Бо все змінюється – це точно, а от чи на краще…Зміни в нашому житті бувають різними, на жаль, не завжди прогресивними. Здавалося б, кожен наступний рух, кожен дотик приносить нам новий досвід, робить нас мудрішими: доторкнулись – тут холодно, а тут – обпеклись. Тепер шукаємо золоту середину, де тепло і комфортно. І нічого, що довелось обпектись, це ж на краще. Втім, потім ще сотню разів обпікаємось і кожного разу кажемо, що на краще.
Будь-які зміни, що трапляються з нами є лише замкненим ланцюжком «причина – наслідок», згодні? Зранку забули відправити шефові місячний звіт (бо вчора був день народження подруги і ви «гарно посиділи»), до обіду вас звільнили (бо зранку ви забули відправити місячний звіт), ввечері вирішили зустрітися з подругою (поділитися горем), цього ж вечора в барі познайомилися з дуже симпатичним хлопцем (бо ви з подругою завжди так робите), ніч була просто супер (без коментарів)! І що ви скажете, озираючись з похмілля на вчорашній день? Що все на краще? Тільки зранку симпатичний хлопець перетвориться на одруженого бабія, а на вашому робочому місці вже сидить довгонога білявка і фліртує з шефом (який так часто підвозив вас додому)! Ну майже як в казці! От, тільки, де ж happy end?
А happy end-ів у житті просто не буває. Адже все постійно змінюється. Злети в кар’єрі чередуються зі скандальними провалами, сімейна ідилія змінюється судовим процесом, на зміну творчому піднесенню приходить тотальна депресія… І так рік за роком, сторіччя за сторіччям…
Все змінюється – це факт! А як ми сприймаємо ці зміни – це вже особиста справа кожного. І якщо ви оптиміст – вам можна позаздрити. Тільки краще вірити не в прихильність долі, а у власні сили. Як не дивно, але тоді ця дурниця про зміни на краще починає справджуватись…
Опубліковано в
Думки при каві
В нашому світі існує величезна кількість абсолютно непотрібних речей штибу Саші Лукашенка, сесії чи СНІДу. Точніше, в нашому світі є одна-єдина потрібна і корисна річ. Це пінгвіни. Спосіб життя пінгвіна – заповітна мрія будь-якої нормальної людини, яку вона іноді не зовсім вдало реалізовує на станціях пересадки метро в годину пік... Спостерігаючи за декількома сотнями людей, які, збившись в купу і перевалюючись з ноги на ногу, повільно бредуть до заповітного ескалатору, - так і хочеться кинути їм рибки. А ще пінгвінам чхати на фінансову кризу, на політичну єресь в країні, на розбите серце, на сесію і два дипломи – теж чхати. Так що вони значно кращі люди, ніж ми, до того ж дико смішні й не такі дурні. Адже навіть Ейнштейн колись зізнався, що існує всього дві безкінечні штуки: всесвіт і людська дурість, при чому стосовно першого товариш сильно вагався. Він взагалі багато що піддавав сумнівам, в тому числі й свою теорію відносності. А ще він, схоже, забув вказати в списку нескінченостей саму безкінечність і… груди Памели Андерсон.
Опубліковано в
Думки при каві
Все той же світ, все той же кругообіг, але ми – ми не ті ж. Люди минають. Так, саме люди, а не час. Інколи люди здаються мені піском у пустелі: так само легко й стрімко ми, як піщинки, торкаємося один одного – поглядом, словом, жестом – і так само швидко тікаємо з життя один одного, а потім – хто знає, можливо, вітром нас віднесе назад і ми побачимося знову… Кожен намагається зіграти свою роль. Кілометри справ, нанизані на повсякденність і кубометри зайвого. Ми перенасичуємо себе інформацією, залишаючи віру за бортом… Так званий оптимізм далеко не завжди дорівнює життєрадісності і вірі в хороше. Саме життєрадісність і віра, як на мене, породжують оптимістичні погляди і ніяк не навпаки. Варто просто вдуматись у сенс, який ми вкладаємо у ці слова.. А може, ми їх просто вимовляємо, ретранслюючи усталені думки? Кожен знайде для себе свою відповідь. Помітьте, ми більше даруємо часу справам, а не людям, але це не дивно в нашому світі, де забіг за життя починається з пологового будинку. І все це, повірте, не погано, це життєво. Тому, слухайте, а чому б не уявляти кожен свій день як подарунок на Новий рік? Прокинутись і почати розпаковувати свій день, залізши під ялинку вже не сірих, а кольорових буднів. Розгортати ці 24 години із задоволенням, радістю, передчуттями чогось особливого. Смакувати свій день, мріяти, кохати, пізнавати, піклуватися про близьких, робити приємності і шаленості!Ммм… уявили? а от тепер дійте – щиро, впевнено, закохано : )
Ліля Чуліцька,
координатор зустрічей
Опубліковано в
Думки при каві
Не найлегше завдання обрати варіант, коли ти відповідальний за все, що відбувається з тобою, навіть якщо це "форс-мажорні ситуації". Проте спробуймо уявити, які емоції, які внутрішні діалоги, ресурси з'являються у нас в обох випадках:
1) Я відповідальний за те, що відбувається (так звана позиція "автора"):Внутрішній діалог:
- Яким чином вирішити це питання?
- Де знайти ресурси для вирішення питання?
- Чому важливо вирішити питання, які бонуси (результати) я отримаю.
Емоції:
- натхнення;
- адреналін;
- повна мобілізація (концентрація) думок та фізичних ресурсів.
Ресурси: невідомо звідки починають з'являтись, тут нічого додати - містика :)
Опубліковано в
Думки при каві
Вівторок, 30 листопада 2010, 00:00
...кожен з нас - сам собі Дід Мороз, як не крути =)
Написала Макогон Катерина
Всього декілька днів назад закінчилося моє навчання в Польщі. Так що поки що я в стані акліматизації до України ) А взагалі, часу, який я там провела, стало достатньо, щоб навчитися керувати проектами, довчити мову, закохатися в цю країну, познайомитися з неймовірними людьми, безмежно засумувати за своїми близькими, зрозуміти, що є люди, без яких я не уявляю себе, та ще раз переконатися в тому, що життя таки безмежно прекрасне. Далі - три крапки, багато планів, нелегких завдань і наполегливої праці, без цього - нікуди. Сподіваюся, мене не відрахують з університету за море пропусків, друзі пробачать мені мою постійну зайнятість, на роботі ще трішечки перенесуть дедлайни, новий податковий кодекс не затвердять, зима не настане дуже швидко, а поряд будуть ті, кого люблю ;) От тоді і буде щастя і мир в усьому світі.Завтра ми прокинемось, а за вікном уже буде календарна зима. А через місяць - Новий рік. Так що можна вже сміливо починати складати wish-list, готуватися до святкових вечірок та знову повірити в дива =) А ще краще - творити ці дива власноруч, бо кожен з нас - сам собі Дід Мороз, як не крути =)
З любов'ю, Ваш головний редактор ♥
Опубліковано в
Думки при каві
Вівторок, 23 листопада 2010, 01:53
Інколи здається, що не ти маєш бізнес, а бізнес має тебе
Написав Олександр Король
Інколи здається, що не ти маєш бізнес, а бізнес має тебе (переклад російською ще краще звучить). Немов, чим більше ти працюєш, тим більше ти грузнеш в ньому - досить себе обманювати - так воно і є:) Це означає, що ти не творець свого бізнесу, а його учасник. Тобто, ти створив класні умови для своєї праці (як мило):) Насправді, це добре, якщо це твоя ціль і ти відчуваєш, що ти щасливий. Проте у моєму випадку, я багато чим захоплююсь і розумію, що один бізнес, в якому я працюю не принесе мені повного задоволення. Отож, ура! Революція розпочалась, принаймі в голові:) Тепер треба створити план перевороту, назначити ключеві фронти, обрати ефективну зброю для перемоги і в бій.
Опубліковано в
Думки при каві
Теги
Чому ми не завжди відчуваємо щастя? Чому не радіємо тому, що в нас є? Чому прагнемо завжди чогось більшого? Чому не помічаємо ті маленькі радощі, що нас оточують?Може, тому, що ми вважаємо, що не заслуговуємо на це, чи, може, тому, що ще не настав наш час щастя?
Не потрібно чекати, коли щастя нарешті осяє нас своїми радощами та обігріє нас своїм теплом! Дозвольте собі бути щасливими! Адже щастя є в усіх, воно всередині кожного. Все що треба – це побачити та відчути його, щастя треба прийняти та навчитися дарувати оточуючим.
Щастя – це бажати те, що в нас вже є, це радіти кожній хвилині свого життя!
Щастя – це кохати та бути коханим… Щастя – це музика та тиша… Щастя – це посмішки та сльози… Щастя – це літній дощ та зимовий снігопад… Щастя – це життя! Щастя в кожного своє!
Отже, будьте щасливими та знаходьте щастя у всьому, що навколо вас! Радійте кожній миті життя! Адже життя коротке – не витрачайте його марно! Навчиться швидко прощати! Не ображайте рідних! Не бійтеся вибачатися! Кохайте щиро! Цілуйте солодко та повільно! Смійтеся дзвінко та нестримно! І ніколи ні про що не шкодуйте, адже все що трапляється – на краще!
HR-менеджер проекту, Шевченко Валерія
Опубліковано в
Думки при каві
Для мене ранкова кава - це нектар богів. Із кожним ковтком я відчуваю, як мене наповнює життя. Виразнішими стають плани, яскравішими ранкові барви, ніжнішими обійми коханого…
Денна кава - це як зарядний пристрій до мобільного. До того ж, це прекрасний привід зустрітися з подругою і весело потеревенити за ароматною порцією енергії. Чорна міцна, гаряча, холодна, з молоком, з вершками, лате - найкращий спосіб «зарядитися» (правда, мій мобільний так не думає)!
Кава вечірня означає, що сьогодні, швидше за все, понеділок. Принаймні, точно не п’ятниця, бо тоді б я пила вже щось інше… ;)
Нічна кава…Так, я знаю, що це вже четверта чашка за добу. Вона не обов’язково гаряча і приємна на смак, зате – з плиткою шоколаду. Так я іноді стимулюю ту частину мозку, яка ще не перебуває у «відключці».
Отже, підіб’ємо підсумки: одна й та ж сама чашка кави може бути одночасно божественним нектаром, зарядним до мобільного, календарем або пристроєм штучної стимуляції мозку. Головне - використовувати її строго за призначенням.
P.S. Не намагайтеся повторити це у реальному житті :)
З найщирішими побажаннями енергії та натхнення, бренд-менеджер "Науки при каві"
Радецька Олена
Опубліковано в
Думки при каві
Однієї ночі у місто постукала Осінь, і хтось могутній зі скрипом розчинив перед нею Золоті Ворота… Осінь можна обожнювати, осінь можна ненавидіти, але до осені ніколи не можна бути байдужим. Особисто мої стосунки з осінню завжди напружені, завжди нервові: ми обоє відчуваємо, що будь-якої миті можемо втратити одна одну. Осінь – час теплих светрів і холодних посмішок, густого сигаретного диму, розбитих сердець. Час контрастів і крайнощів. Інколи мені здається, що пізня осінь була створена в якості глобального похмілля для людей, які надто вже люблять життя. Але, дякувати Богу, що Він придумав ще й прекрасні алкозельцери: секс, наркотики і рок-н-ролл. Коли перше і третє вже не в радість, від сумних думок рятує кава. Гаряча і гірка, з цукром, з вершками, з коньяком, в чашку, в ліжко, якщо завгодно. А ще у мене очі кавові… це ж щось значить, правда?..
З любов'ю, PR-менеджер "Науки при каві",
Зоряна Віленська
Опубліковано в
Думки при каві
Четвер, 28 жовтня 2010, 11:29
Спробуйте глибинно осягнути свій власний соціум, своє оточення та встигайте переосмислювати не зв’язки, а людей в них...
Написала Чуліцька Ліля
Характеризуючи своє життя, ми неодмінно вплітаємо у цю оповідку людей, які формують з нами ту мережу комунікацій та зв’язків, в якій ми власне і живемо, творимо, працюємо.Важко сказати на перший погляд, навіщо нам та сотня друзів у соціальній мережі, ще сотня в іншій. Так, зв’язки, спілкування – цікаво. Але от спробуйте сісти та витратити кілька годин свого життя на формування списку людей, яких ви знаєте, а потім ще певний час на переосмислення того, яке коло людей вас оточує. Нехай принаймні з 400 людей у вас набереться з десяток друзів і з двадцять неймовірно активних людей. Як на мене, це дає привід подумати. Подумати над тим, на кого ми витрачаємо час і зробити певні висновки, це важливо, бо стрімке життя і власна діяльність перетворює нас на механізм.
Спробуйте глибинно осягнути свій власний соціум, своє оточення та встигайте переосмислювати не зв’язки, а людей в них.
Ліля Чуліцька,
координатор зустрічей
Опубліковано в
Думки при каві